Олекса Тихий – дисидент та мовознавець з Донецького краю

Олексій (Олекса) Іванович Тихий
(27 січня 1927– 05 травня 1984) 

"Це мав бути видатний педагог, але замість кафедри він отримав каторгу", – скаже про нього один із колег. 

"Справжній донецький українець", – називають його земляки.

Олекса Тихий є одним із найяскравіших представників дисидентського етапу українського руху опору другої половини ХХ століття. Народився у 1927 році на хуторі Іжівка Костянтинівського району Донецької області. Олексій Іванович усвідомлено пішов працювати сільським учителем, щоб за його словами, вчити українських дітей «творіння добра людям, піднесення матеріального й культурного рівня, пошуку істини, боротьби за справедливість, людської гідності, громадянської відповідальності», щоб «не хлібом єдиним жила людина». Також Олекса Тихий завжди підкреслював, що держава не може нав'язувати мову спілкування, як проводити вільний час, які читати книги і якого роду мати інтереси. Тихий був зразковим носієм української літературної мови, людиною залізної волі, рідкісної толерантності, доброзичливості та виняткової терпимості.

Олекса Тихий — яскравий представник дисидентського руху Донеччини. Він був не один. Десятки звичайних людей, які підтримували українську національну ідею в Донецькій області. Майже в кожному місті існували таємні гуртки. У всі роки їх учасники — ті, хто хотів незалежності для України, збиралися таємно на квартирах.

У 2008 році за результатами міського конкурсу «10 знаменитих дружківчан», що проводився міськими газетами «Наша Дружківка» та «Дружківка на долонях» Олекса Тихий був визнаним найбільш відомим дружківчанином.

Вулиці, названі на честь Олекси Тихого, є в кількох населених пунктах України.

Указом Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 р. за громадянську мужність, самовідданість в боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії і з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Тихий Олексій Іванович нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).