«Мотанка як сакральний символ української духовності»

Українські традиційні види декоративно-прикладного мистецтва певний час були забуті, разом зі знищенням всієї української культури. Сьогодні маємо можливість спостерігати період відродження української національності, культури, народних ремесел.

Мотанка давня українська народна лялька, символ жіночої мудрості. У своїй суті це маленький витвір мистецтва, поєднання минулого і сучасного, це зв’язок з предками, посередник між старшим та молодим поколінням. У культурі українського народу виготовлення берегової мотанки стає на рівні з мистецтвом вишитих рушників, ткацтвом, мистецтвом кераміки, гончарством та багатьма іншими прекрасними ремеслами.

Мотанка є прадавнім сакральним оберегом, їй майже 5000років. Вона з’явилася тоді, коли люди почали вирощувати льон. Раніше її робили з домотканого полотна, яке фарбували соком буряка, бузини, тощо. Такі ляльки можна знайти в кожній країні. Це була не лише іграшка. Вважалося, що вона захищала людину. Її часто використовували при проведенні ритуалів. Виготовляючи таку ляльку у неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби) і спалювали на вогнищі або топили у воді.

Українська мотанка є не просто іграшкою, а й оберегом, символізує непереривний зв’язок між поколіннями та є посередником між живими та мертвими душами, має чарівні властивості. Історично вона є архетипом, адже із часу виникнення й до сьогодення зберегла багато значень. В Україні здавна у кожній родині мотанка виконувала роль оберегу, була символом матері прородительниці та особливого зв’язку між поколіннями. Це одна з найдавніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу. Прикметно, що традиційні мотанки здебільшого жіночого роду і створювали їх, як правило жінки. Це пов’язано з символікою родючості і продовження роду. У деяких культурах мотанки можна було створювати лише в певні пори року і робити її могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення. До цієї роботи ставилися дуже серйозно та відповідальне. Саме тому цьому ремеслу навчалися з раннього дитинства. Виготовляючи такий оберіг жінки вкладували в неї свою енергію, певні думки і побажання. Мотанку мати передавала дочці, коли видавала її заміж, а дочка передавала своїй дитині. Це ніби ниточка, що поєднувала весь рід. Можна довго перераховувати всі символи, які втілює в себе мотанка. Але найголовніше те, що вона єднає нас із нашими предками та оберігає людину на якомусь енергетичному рівні. Окрім того це чудовий приклад автентичного українського мистецтва, який вирізняє нашу культуру серед інших. Українська мотанка є унікальною тому, що вона зберіглася такою, якою була тисячі років тому.

Складно пригадати хоч одну значущу подію в житті наших предків яке б обходилося без створення мотанки. Ці ляльки не тільки застосовувалися в обрядах, а й ставали помічниками в побуті, тому перелічити всі їх різновиди практично неможливо. Але є мотанки які найбільш часто використовують в побуті українці.



Вирушаючи в далеку дорогу люди брали з собою Подорожницю-вона була покликана допомогти в дорозі і гарантувати повернення додому. Щоб в будинку було багато дітей і не переривався рід робили мотанку Родючисть або Сімейну родину. Вона оберігала родину від усіх негараздів. Найкрасивіша і святкова мотанка Наречена створювалася у вигляді молодої дівчини у весільному вбранні. Для неї використовували мережива і дорогі тканини. До неї приплітали косу, яка символізувала довге подружнє життя. Її не показували нікому до весілля і не дозволяли нікому чіпати. Така мотанка передавалася з покоління в покоління та зберігалася у закритій шафі. Мотанка Благополучниця виготовлена в формі мішечка з крупою і руки зв’язані вузлом на животі. ЇЇ завдання було не стільки залучення багатства, скільки його утримання в будинку. Цим пояснюється форма її рук-вона немов притискає до себе достаток, нікуди не відпускаючи. Мотанку Травницю використовували для ароматизації повітря в будинку в тому числі з лікувальною метою. В руках вона тримає один або більше мішечків з висушеними травами, рослинами, ними ж наповнювали спідницю. Мотанка Десятиручка за легендою була створена Богинею Макошью і подарована жінці яка не встигала управлятися по господарству. Подол спідниці прикрашали дев’ятью нитяними бантами. Їх зав’язували з червоних вовняних або шовкових ниток, ними ж намотували хрест на голову. Лялька-мотанка — це, свого роду, історія життя людини. Перша мотанка для дитини вважалася найважливіша. Вона має назву немовля, пеленашка. Її клали в колиску до дитини як оберіг від злих духів. Намотуючи нитку на пеленашку жінка намовляла те, що хотіла побажати майбутній дитині.



Сьогодні мотанка це найкращій подарунок, виконаний в українських культурних традиціях, оберіг свого власника, що здатен захистити його від всякого зла та принести йому гарну вдачу, достаток та здоров’я. Адже такий ексклюзивний подарунок як мотанка наділяється теплом рук та відповідно позитивною енергетикою.



Мотанка виконується винятково шляхом намотування ниток або клаптиків (клаптики матерії для виготовлення вузлової ляльки називаються крамом). Також вона може бути плетеною із соломи або трави навіть без застосування нитки, усі вузли закріпляються завдяки тому матеріалу, з якого робиться мотанка. В основі української мотанки лежить хрестоподібна фігура, єдина об’ємна деталь — голова, що називається куклою. Майстер виготовляє голову по спіралі (скручений циліндр), що символізує безкінечність буття, покриває її шматком тканини, вкладає в неї свої думки та наміри. Обличчя ляльки — солярний знак сонця, яке вважалося центром Всесвіту і джерелом життя, тому хрест на обличчі символізує саму людину, її життя, гармонію духовного і фізичного. Утворений хрест на обличчі — символ веселки, яка утворюється з низки яскравих ниток або стрічок, що є оберегом символом життя і нових починань. Мотанка навіть може не мати рук, вона лише обгортається тканиною.

Увага — обов’язкова вимога! Лялька-мотанка ні в якому разі не вшиється, не проколюється голками чи шпильками а лише мотається, тому вона так і називається мотанка. Голку можна застосовувати лише під час виготовлення одягу для ляльки і в жодному разі не можна пришивати чи приколювати нічого до самої ляльки. Колоти мотанку категорично забороняється! Мотанка «вдягається» в притаманний одяг-сорочка, спідниця чи плахта, фартух, корсетка, крайка, намисто, хустка або інший головний убор. Вузлові мотанки належать до так званих «неодягнених ляльок», у яких усі частини і клаптики тканини, що імітують одяг, з’єднуються шляхом намотування. Нині існує чимало різновидів мотанок, кожна з яких виконує свою роль у житті людини.



Шановні учні! Ми народилися і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, тут корінь роду українського що сягає сивої давнини. І де б ми не були, але завжди будемо відчувати поклик рідної землі. Тільки ті, хто знає історію, культуру, традиції свого народу, той хто поважає і пишається цим, завжди буде відчувати тепло своєї родини, віру у свою країну, її щасливе майбутнє.