Продовжуючи цикл Новорічно-Різдвяних свят у Палаці пройшли вечорниці, в яких взяли участь діти з «Ліги майбутніх поліцейських» міста Костянтинівка. Це не перший сумісний захід по відтворенню і популяризації українських звичаїв та обрядів.

Діти у захваті та з великим задоволенням підбирали собі національний одяг , щоб він відповідав саме тематиці заходу та передавав атмосферу свята.

Етнографічні джерела стверджують, що наші пращури починали колядувати з 25 грудня. Колядки пов’язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпрових водах народжувала нове Сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього Сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря , колядники заходили у двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називатися колядами або колядками.

Згодом, з появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явилися біблійні й світські мотиви. Різдво стало одним з небагатьох свят, де тісно переплелися народні та церковні традиції. Святкування настає зі сходом вечірньої зорі, що за легендою, сповіщає світу про народження Сина Божого. Тоді за столом збирається вся родина на традиційний Святвечір. На столі дванадцять пісних страв.

Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Готуються до колядування заздалегідь — виготовляють колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Кота, Доктора (для щедрування), обирають у гурті колядників старшого, котрий би вирізнявся спритністю, дотепністю, крім того, щоб умів гарно заспівувати. Готують традиційний одяг для колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки, свитки, яскраві великі хустки, а під них — віночки для дівчат.

Свято Різдва — найзначиміше зимове свято і відзначається 7-го січня за новим стилем. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок, співі хорів. Небо та земля славлять Різдво Христове. На землі запановує мир, серця людей наповнюються доброю волею, а душа людська звільняється від земного, очищається і поринає в осягнення дива народженого Бога.

Ми вам щиро бажаємо:

Нехай цей день, а також рік — завжди буде веселий,
Божа щира благодать завжди буде в оселях.
Біди не знати, ні страждань — в достатку завжди жити,
І дню народження Христа — воістину радіти!