Любий друже! Запитай своїх батьків, бабусь та дідусів про промислове минуле нашого міста. Впевнена, що ти дізнаєшся багато цікавого, бо кожен мешканець нашого чудового міста так чи інакше був причетним до славних досягнень промислової Костянтинівки.

Сьогодні пропонуємо тобі історичний відео-екскурс «Костянтинівка. Промислова гордість міста» до Дня працівників скляної промисловості, який святкується 19 листопада. А зараз дуже стисла розповідь про те як все починалося...

На початку 19 ст. територія сучасної Костянтинівки належала поміщику Номикосову, який 1812 року заснував тут село Сантуринівка. У середині 19 ст. його старший син, Костянтин, заснував неподалік ще одне село, яке назвав своїм ім’ям. 1869 року, зі спорудженням Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, поблизу с. Костянтинівка виникла однойменна залізнична станція, яку у 1880 з’єднано з Харківсько-Севастопольською залізницею. Перетворення селища в залізничний вузол та подальший розвиток залізниці, наявність поблизу видобутку необхідних мінеральних ресурсів (вугілля, глина, пісок, сіль, вапняк та ін.), ринку збуту і робочої сили, розпочав промисловий розвиток місцевості. Згодом село Костянтинівка, пристанційні та інші навколишні селища були об’єднані.

14 червня 1896 року надано дозвіл Бельгійському акціонерному товариству під назвою «Донецькі скляні заводи Сантуринівки» розпочати роботи з улаштування та експлуатації скляного заводу при Сантуринівці Бахмутського повіту. Правління розташовувалося в Брюсселі. Цим товариством побудовано у 1895-1897 роках скляний і хімічний заводи. Третій завод, пляшковий, який увійшов до товариства, був придбаний тоді у самостійно заснованого «Товариства пляшкового заводу». Відкриття цих перших заводів поклало початок розвитку саме скляної промисловості, завдяки якій Костянтинівка і славилась.

Наприкінці 19 ст. бельгійські акціонери збудували пляшковий, дзеркальний, скляний, металопрокатний та хімічний заводи. У 1925 році селище Костянтинівка віднесено до розряду селищ міського типу, а вже 4 квітня 1932 року йому присвоєно категорію міста.

У 1937 році в Костянтинівці запрацював перший з країн СРСР цех високоміцного скла, що виготовляв автомобільне, ілюмінаторне й блокове скло. Протягом 1937-1938 років створювалося рубінове скло. До Всесвітньої виставки у Нью-Йорку «Світ завтрашнього дня» (1939 рік), за проектом скульптора Чайкова та інженера Ентеліса на заводі «Автоскло № 25» зроблено кришталевий фонтан, який отримав багато нагород. Пізніше саме цей фонтан взято за основу для зображення на гербі міста.

Протягом існування СРСР місто славилося якістю скла і унікальними розробками. За це Костянтинівку називали Склоградом. Сюди їхали працювати майже з усіх куточків СРСР, оскільки було багато робочих місць та привабливий помірний клімат. У цілому, в Костянтинівці налічувалося 33 підприємства, з яких 11— союзного значення, 2 — республіканського, 6 — обласного, 7 — місцевого, 7— промислово-кооперативних. Багато з них були учасниками різних міжнародних регіональних і галузевих виставок. Вироби скляних підприємств міста, крім внутрішніх потреб країни, у 1970-1980-ті роки йшли на експорт у 32 країни світу (США, Францію, Італію, ФРН, Іран, Ірак, Марокко, Афганістан, Туреччину, Нову Зеландію та інші). У нашому місті проводилися виробничі конференції різних рівнів зі скловиробництва.

Нажаль, у період 1990-2000-х років, за різних обставин підприємства стали закриватися... Але ми віримо, що наша країна здолає всі труднощі й Костянтинівка розквітне та відновить свою промислову славу.

Більш докладно з інформацією можеш ознайомитися за посиланнями:

https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1417%2F2003#Text

https://www.wikiwand.com/uk/%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

https://zi.ua/blogs/user_532/okonchena-kniga-gorod-stekolnykh-masterov_38718/

http://istoriyseverdonetskiykray.blogspot.com/2017/12/90-xix-90-xx.html

https://acmc.ua/kostyantynivczi-150-rokiv-yak-buduvalasya-promyslova-slava-mista/