Згадаємо Іловайськ… Сльози на очах…

Замкнуті в смертельнім котлі бійці просили допомоги. Дзвонили рідним і благали достукатись до влади, аби прислала необхідне. Не нарікали , не плакали, сумували за загиблими, шкодували поранених і вірили, що обіцяна допомога близько.

Іловайськ…

У слухавці було чути, як лютують ворожі ГРАДи, крики поранених, незрозумілі команди, запитання, на які рідні не знаходили відповіді. В голосі відчувалися відчай і втома.

Іловайськ…

Безнадія і прощання, розуміння безвихідної ситуації, бажання жити, усвідомлення зради і того, що допомоги не буде.

Іловайськ…

Телефони не відповідали. У небі було тісно від молитви. Ріки стали повноводними від сліз. Гнали думки про смерть рідних, благали Господа врятувати їх…

Іловайськ…

У котлі горіли людські долі, так і не дочекавшись допомоги…