29 січня проводять День народження «Очей що бачать» собаки-поводиря.

У 1929 році Морріс Френк заснував школу «The Seeing Eye» в Нешвіллі (штат Теннессі, США) де стартувала системна підготовка собак до однієї з найблагородніших місій — стати очима для людей з порушеннями зору.

Ми звикли ідентифікувати їх по білій тростині. Але існує кілька видів сліпоти — і колір і форма тростини розрізняються відповідно до них (наприклад, буває повністю біла тростина, а буває з червоним кінчиком). Але не всім незрячим потрібна тростина — деякі обходяться допомогою спеціально натренованого собаки-поводиря. Це — досить вартісне задоволення: на те, щоб собаку правильно підготувати, навчити, утримувати, протягом її життя витрачається від 30 до 60 тисяч доларів.

Чи важко людини з вадами зору? Лише спробуйте зупинитись хоча б на одну хвилину й заплющити очі. Що ви бачите перед собою? Дійсно, нічого. Тепер уявіть, що розплющивши очі, ви бачите ту ж саму темряву. Що ви відчуваєте у цей момент? Страх, паніку, чи може несамовитий сум та відчай? Це дійсно важко, але якщо ви справді готові до експериментів, спробуйте на якийсь час уявити життя людини, яка насправді не спроможна бачити. Заплющивши очі, спробуйте зробити бодай щось, адже життя не стоїть на місці, і ви маєте продовжувати його. Через певний проміжок часу ви, очевидно розплющите очі та вдихнете з полегшенням. Та є одне величезне АЛЕ: хтось ніколи не зможе відчути полегшення, розплющивши свої очі. А отже, ніколи не матиме змогу уявити, як виглядає світ, який вона відчуває щодня.

Наразі в Україні немає жодного центру із підготовки собак-поводирів. Собака-поводир — це так само професія, якій той навчається від самого народження протягом двох років. Також навчається і незряча людина, як взаємодіяти із собакою-поводирем, і лише після цього собаці надаються дозвільні документи, собака сертифікується — і тільки тоді на нього поширюється цей особливий статус собаки-поводиря; тільки тоді із нею має бути вільний доступ до закладів громадського простору, до транспорту, до інфраструктури.
І взагалі заборонено, поки собака не готова, виходити з нею в місто. Ескалатор — це взагалі найбільш небезпечна ділянка для собаки-поводиря. У Лондоні собаку для цього спеціально готують два місяці, і не всім навіть підготовленим собакам-поводирям, сертифікованим, цей дозвіл надається.

Зараз в якості поводирів використовуються такі породи собак, як ротвейлер, німецька вівчарка, лабрадор-ретривер, різеншнауцер.

Важливою навичкою собак-поводирів є так звана «розумна непокора». Добре навчений чотирилапий не повинен виконувати команду, якщо це загрожує говподареві-інваліду. Натомість собака приймає власне рішення, тобто проявляє «розумну непокору».

Небагато хто знає, що на території усієї країни існує велика кількість організацій та товариств, що об’єднали людей з різних куточків країни. Такі різні, вони пов’язані однією метою: допомогти кожній незрячій людині бути на рівні з іншими, бути прийнятими суспільством. Вони так само, як і будь хто інший прагнуть жити, працювати, творити, кохати та радіти. Вони так само мають мрії та бажання, страхи та переживання. Вони також здатні жартувати та забавлятись, співати та танцювати. Ці люди варті того, аби бути рівноправною частиною цього світу, вони мають право ЖИТИ.