Методист — походить від терміну «методика», це викладач із відповідною кваліфікацією та педагогічним досвідом. Фахівець із методики якого-небудь предмету, часто викладання. Точніше, спеціаліст, котрий розробляє і розповсюджує кращі методи викладання та виховання. Це класичне визначення, його можна знайти в і інтернеті. Лаконічніше, ліпше не скажеш. У кожному слові можна вгледіти глибокий, необхідний, вагомий корисний зміст.
Як на мене, і на сьогоднішньому етапі розвитку освіти і науки, роль методиста, як взагалі у освіті, так і, зокрема, у позашкільній, залишається надзвичайно актуальною та важливою. Водночас, не змінюючи визначеного у першому реченні, тобто класичному змісті слово методист, сьогодні, у порівнянні із минулим часом, років
Треба, також, мати на увазі, що методист може сприйматися як дві іпостасі, тобто це і педагогічне звання і посада.
Нагадаю, що Педагогічні звання «учитель-методист», «керівник гуртка-методист» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (для педагогічного звання «керівник гуртка — методист» — найвищий тарифний розряд та повну вищу освіту), здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів
Якщо вчитель-методист, чи керівник гуртка-методист досягнувши такого рівня (звання) має право на розробку методичних листів, надання методичних консультацій, практичних порад, виявлення, вивчення, вдосконалення і поширення досвіду, підготовку і проведення фахових семінарів, друкування методичних розробок і таке інше, то педагог, який обіймає посаду методиста зобов’язаний це виконувати, якісно, зі знанням справи і постійно.
Сьогодення від посади методиста вимагає перш за все грунтовних фахових знань, надзвичайного інтелектуального, освітнього, методико-технологічного рівня. Це зрозуміла, закономірна вимога часу.
Що маю на увазі. По-перше — невпинно розвивається вся наука як така, у тому числі й біологічна, екологічна, сільськогосподарська, природоохоронна, вдосконалюються їх практичні, прикладні складові. Не стоять осторонь психологія і педагогіка. Стрімко зросла і надалі прогресує комп’ютеризація всіх напрямів людської діяльності, у тому числі і в освітній галузі. Паралельно зростає загальний і особливо технічний рівень розвитку дітей, а тим паче старшокласників, не говорячи вже про нове покоління випускників вищих навчальних, у тому числі й педагогічних закладів. Незрівнянно вищий рівень учнівської молоді стосовно володіння ними комп’ютером, відтак, швидким пошуком будь-якої інформації, а отже й початкової орієнтації у різних напрямах своїх захоплень, уподобань. Це є нормою, позитивною ознакою часу.
І ось, дитина з’явившись у позашкільному закладі як гуртківець, вихованець, студієць, член клубу, секції, звичайно, захоче від педагогів отримати не просто загальну інформації про щось, а конкретні, міцні знання, і головне, практичні навички в оволодінні обраним напрямом додаткової освіти. Від кого він може розраховувати на отримання таких знань та навичок? Зрозуміло, що від фахівця. А звідки можуть взятися у школі чи позашкільному закладі такі маститі педагоги-фахівці своєї справи?..... Звичайно, що вищі навчальні заклади дають освіту, є у випускників вже і певна педагогічна практика. Але чи достатньо цього молодому вчителю, керівнику гуртків, щоб відповідати запиту часу. Безперечно, що ні. Хто ж тоді зможе націлити його на правильний вибір методики проведення уроку чи навчального (гурткового) заняття, психологічно настроїти, дати віру, впевненість у своїх силах, допомогти набути необхідний педагогічний досвід. Звичайно, що методист, він і порадник, і наставник, і помічник. Але щоб мати і не тільки службове, а й моральне право навчати, методист повинен сам відповідати усім вимогам до професії, цієї важливої посади, і теперішньому часу. Ще важлива річ. Методист зобов’язаний не тільки навчати, а тим паче повчати, бути, як-то кажуть зверхнім, авторитарним дороговказом, але, і насамперед, особисто повинен досконально володіти своїм напрямом та вміло, на високому рівні, компетентно, кваліфіковано застосовувати знання і вміння на практиці за принципом: «Дивись як це зроблю я, спробуй, намагайся робити як я, прагни зробити ще краще, а я допоможу».
Сьогодні, завдяки інтернету, друкованим виданням, пресі, радіо, телебаченню багато матеріалів, у тому числі й педагогічних, зокрема, і методичних доступні для освітян і можуть бути використані для самоосвіти, підвищення загального фахового рівня.
Однак, коли ми говоримо про якість педагогічної роботи її результативність, саме позитивні наслідки навчально-виховного процесу, лише самоосвіти, і діяльності на свій розсуд, не достатньо, тут ми не можемо обійтись без методичного супроводу. Як вже згадувалося інформації у освітянському просторі багато, але часто бракує комунікації, живого спілкування педагогів поміж собою, що сприяло б молодому педагогу правильному тлумаченню надрукованого чи почутого матеріалу, швидшому його засвоєнню, відтак впровадженню у практику, започаткуванню свого досвіду.
Сучасний методист постійно повинен бути у пошуках нового, цікавого й корисного. Все, що набуте, після опрацювання, усвідомлення, осягнення ним, має щонайшвидше стати надбанням педагогічного колективу закладу де він працює. Водночас, його роль, як методиста не тільки допомога у становленні молодого педагога-початківця, але й методична робота із зрілими педагогами на предмет допомоги їм у ознайомленні, вивченні, оволодінні і впровадженні у себе передового, прогресивного досвіду. Для цього він, методист, вивчає досконально роботу кожного педагога у своєму закладі (відділі). І далі, за логікою речей, виявивши позитивний педагогічний досвід своїх колег, разом із ними методично опрацьовує його, сприяє поширенню серед освітян інших навчальних закладів.
Сучасний методист не може, обмежуватися діяльністю лише у своєму закладі чи найближчому оточенні місті, селі, районі. Він повинен прагнути вивчити прогресивні досягнення колег з інших областей України, а також намагатися опановувати закордонний досвід. Зрештою як і пропагувати свої надбання, позитивні, результативні форми і методи роботи серед педагогічних колективів з інших регіонів та країн. Методист завжди тримає руку на пульсі педагогічних інновацій, є постійним учасником наукових конференцій, семінарів, круглих столів інших зібрань де розглядаються найактуальніші педагогічні досягнення.
А ще сучасний методист — активний помічник адміністрації закладу, і у першу чергу заступника директора з навчально-виховної та методичної роботи, зокрема з питань організації, підготовки і проведення педрад, семінарів, конференцій, масово-виховних заходів у своєму закладі на які готує цікаві й змістовні сценарії, високопрофесійні виступи, доповіді, мультимедійні презентації.
У профільних позашкільних закладах, зокрема еколого-натуралістичних центрах, станціях юних натуралістів методисти повинні зосереджувати діяльність у двох напрямах: гармонійно поєднувати педагогічну освітньо — виховну роботу із доскональним володінням і навчанню інших педагогів науково-практичною складовою окремих біологічних, екологічних напрямів зоології, ботаніки, сільського господарства, охорони природи.
Щоб тезисно охарактеризувати сучасну модель методиста позашкільного закладу, необхідно відштовхуватися від діючих посадових обов’язків. Отже, методист повинен знати та використовувати у своїй діяльності:
Чинне законодавство «Про освіту» , «Про позашкільну освіту».
Конвенцію про права дитини.
Законодавчі і правові документи з питань виховання і навчання.
Трудове законодавство.
Дитячу психологію, вікову фізіологію, санітарну гігієну.
Цілі, принципи, зміст освіти й виховання.
Методи, форми, засоби здійснення навчально-виховного процесу, організації спілкування, відповідні програмно-методичні, нормативні та рекомендаційні матеріали й документи.
Індивідуальні характеристики вихованців.
Соціальні, культурні та інші умови педагогічного процесу.
Принципи, якими керуються провідні педагоги — керівники дитячих об’єднань і методисти.
Досконально володіти комп’ютером, іншою оргтехнікою.
Державну мову.
Не дивлячись на особливості функцій і змісту діяльності методиста у сучасних умовах та незалежно від рівня позашкільного закладу (міський, районний, обласний) незмінними і обов’язковими до виконання залишаються характеристика робіт, завдання та посадові обов’язки методиста, передбачені Положенням про позашкільний навчально-виховний заклад, у відповідності до яких методист, кожен за своїм рівнем напрямом, реалізує наступне:
Здійснює методичне керівництво виховною, освітньою діяльністю колективу (відділу) позашкільного закладу.
Забезпечує умови для ефективного педагогічного та корекційного процесу, фізичного та психічного розвитку дітей.
Сприяє реалізації диференційованого підходу до вихованців, виявленню їх індивідуальних особливостей, здібностей, таланту.
Надає методичну допомогу педагогам у їх роботі.
Організовує роботу методичного кабінету
Оновлює навчальні посібники, дидактичний матеріал.
Вивчає і узагальнює передовий педагогічний досвід, розповсюджує його серед педагогічного колективу.
Складає плани навчально-виховної роботи закладу (відділу); веде встановлену документацію.
Сприяє дирекції у забезпеченні правильного добору і розстановки кадрів підвищенні їх кваліфікації, атестації.
Сприяє створенню творчого емоційно-психологічного клімату у колективі.
Постійно вдосконалює свій професійний рівень, педагогічну й методичну майстерність, загальну культуру.
Додержується педагогічної етики, поважає гідність дітей, сприяє захисту їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобіганню шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.
Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності.
Знає і виконує вимоги нормативних документів (Актів) про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.
На завершення, на моє глибоке переконання, сучасний методист це як і у будь-якій справі насамперед фахівець з великої літери, коли його функціональні обов’язки здійснюються не через примус як вимога виконання посадової інструкції за наказом керівника навчального закладу, а глибоко усвідомлений, добровільно прийнятий стан душі, покликання внутрішнього особистого «Я». Сучасний методист — це «ні хвилини спокою», це прагнення максимального педагогічного вдосконалення, це вміння зрозуміти і починаючого і досвідченого педагога, водночас це вміння і самому бути для них зрозумілим. Тобто, якими б категоріями не мислив (розмірковував) методист, якого б і професійного і технічного розвитку та вдосконалення не досягнув сам, для інших педагогів він повинен бути прикладом для наслідування. Він повинен природно, не вимушено вміти висловлюватися доступними, простими, але, звичайно, не примітивними, а змістовними й цікавими словами, щедро і такими ділитися думками щодо форм і методів роботи, що легко сприймаються і засвоюються, які роблять зрозумілою будь-яку педагогічну проблематику, стимулюють інших педагогів до творчої і результативної праці та самовдосконалення.
Сучасний методист повинен мати, у всякому разі прагнути мати і вдосконалювати в собі аналітичний склад розуму, вміти чітко формувати думки, готувати письмові матеріали: поради, інструктивно-методичні листи, писати статті, друкуватися і виступати у засобах масової інформації., невідказно надавати змістовні консультації, вести свої сторінки на веб-сайтах навчального закладу. На сучасному етапі, коли вважається прогресивним використання проектів, методист повинен вміти розробляти і реалізовувати такі проекти, як і освоювати, впроваджувати та вдосконалювати інші інноваційні педагогічні методи навчання і виховання учнівської молоді. За таких обставин, методист і надалі залишатиметься вагомою та важливою, і головне, завжди витребуваною педагогічною складовою на освітянській ниві, як незамінний помічник педагогів, як початківців, так і маститих сіячів розумного, доброго вічного.
Підготувала
Завідувач відділу організаційно-масової і
методичної роботи
Калашникова Я.В.