Стаття «Вишивка – код української нації»
Декоративно-прикладне мистецтво України має давню історію свого зародження, розвитку. Воно починалось з народних ремесл окремих майстринь та набуло великої популярності як окремий вид різноманітної творчості, яка постійно розвивається, доповнюється новими техніками, видами. Сучасні матеріали дозволяють надати ще більш яскравості, неповторності, привабливості виробам та заохотити всіх бажаючих долучитися до виготовлення унікальних речей для дому та власного одягу. Вишивка – найдавніший та най поширений вид народної творчості. За її допомогою звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва. З давніх давен для українців будь-яка річ, яка мала вишивку виконувала роль оберегу, який зберігає пам’ять роду і генетичний код нації. В Україні існує кілька десятків регіональних мотивів вишивки і тисячі їх варіацій, понад 250 вишивальних швів, які базуються на 20 техніках. Нині вишивку сприймають більш як декоративний елемент, однак для наших предків вона мала глибоке значення. Вони могли «читати» вишивку як книгу, тому що кожен символ в орнаменті наділений певним значенням. За часів, коли наші предки мали магічний зв’язок зі світом Природи, Всесвітом, Родом вони малювали свою долю, відтворюючи символи на полотні, виписуючи таємничі знаки як заклинання, обереги, коди свого роду. Кожна літера – це вишитий символ. Кожний символ – потужний оберіг. У давні часи процес вишивання називали ремеслом – за нього брались у визначені дні, з чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Жінки володіли «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювали унікальну річ, закодовану на добру долю для себе чи рідної людини. Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передавати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Вишивка на речах була індивідуальна. В той час існувала така прикмета – вишити чужий узор для сорочки означало взяти на себе чужу долю. Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Кожна деталь не випадкова, а узори вишивки – це особливі письмена.
Особливе значення у вишивці мають геометричні фігури, саме вони стоять біля витоків вишивки наших предків – це прадавні слов’янські символи.
- Коло – символ сонця, що означає божественну, життєдайну енергію, безперервність буття і вічність.
- Квадрат – символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат означає «земне поле». Ще він знак особливого числа чотири, яке українці розуміли як символ першоелементів: чотири точки земної кулі, сторони світу, пори року, життєві цикли, частини доби.
- Ромб – архаїчний знак, символ чоловічого та жіночого начала. Ромб з крапкою посередині є символом засіяного поля, яке мало дуже велике значення для наших предків і означало достаток та прибуток. Ромб з гачками називають «жаба» і символізує він плодючість, адже ця тварина у давніх віруваннях пов’язувалася з небесною вологою, яка дає життя. Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та одязі молодої, вони вважалися сильним оберегом для родини і майбутньої дитини.
- Трикутник – символ вузької брами, що веде до вічного життя. Це символ єдності трьох світів: земного, підземного та небесного. Це три стихії – вода, вогонь, повітря. Три рівня буття, тривимірність світу, Свята Трійця. Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак Тризуб.
Окрім геометричних фігур у вишивках часто використовуються такі елементи: Хрест – найпоширеніший знак у світовій культурі. Він багатогранний і невичерпаний, символізує ідею центричності, а не розмежування простору. Прямий хрест – символ Сонця, творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об’єднання двох начал. Перехрещення двох ліній символізує зустріч Земного з Небесним. Хрест означає гармонію чотирьох стихій – вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі це астрономічний символ Землі.
Світове дерево – воно зображає: коріння – минуле, стовбур – сучасне, крона – майбутнє. В український вишивці цей символ можна впізнати не тільки у розгалуженому дереві, а й у колоску, сніпі, гілці, виноградній лозі. У цьому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Таки узори найбільш пасували великим вишитим рушникам, які прикрашали оселі та храми.
Природний орнамент з’явився набагато пізніше і вважається більш сучасним мотивом. Рослинні та квіткові орнаменти символізують сімейне щастя, материнську любов. Вишивка з тваринами приносить вірність, достаток, довголіття. Тому дуже важливо при виборі одягу розуміти значення кольорів та орнаментів вбрання, наголошують майстрині. Завжди необхідно пам’ятати, що вручну вишита річ – це не просто красиво, це енергетично сильна річ, яка використовується як оберіг. Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технік та орнаментом.
Елементи української вишивки все частіше використовуються в сучасному дизайні одягу як в Україні так і за кордоном. Носити одяг з українською вишивкою стало модна у всьому світі. Навряд чи майстрині, що започаткували це ремесло могли собі уявити, що у 21 столітті воно буде таким популярним. Це свідчить про те, що наша культура прекрасна та вічна.
Методист відділу декоративно-прикладної та
технічної творчості Тетяна ЄГОРОВА