Арістотель писав: «Морально прекрасною називають людину досконалої гідності...Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину».
Головною метою морального виховання на сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає гуманність, працелюбність, чесність, правдивість, дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. На цій основі формуються особистісні риси людини, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Теоретико-методологічні основи морального виховання глибоко і всебічно розкриті у Законі «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», Концепції позашкільної освіти та виховання, Національній доктрині розвитку освіти «України в XXI столітті», Державній національній програмі «Освіта України XXI століття». В «Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи» визначено, що «школа зобов’язана виробляти внутрішню потребу жити і діяти за принципами моралі, неухильно додержуватись правил співжиття. З ранніх років вона повинна виховувати в учнів колективізм, чесність і правдивість, вимогливість і принциповість, стійкість і мужність характеру».
Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини і Народу, гуманні й демократичні відносини між людьми в усіх сферах життя, питання морального виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання. Пріоритетними напрямками реформування виховання в нашому суспільстві є:
утвердження принципів загальнолюдської моралі — правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну;
виховання духовної культури особистості; створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.
Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Результати морального виховання характеризуються такими поняттями:
Мораль — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. Мораль — це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.
Моральність — охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей.
Моральна свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.
Моральні почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.
Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
Моральні переконання — це внутрішньо прийняті особистістю, укорінені в її свідомості уявлення і поняття про добро і зло, про правильні і неправильні моральні відносини; це, інакше кажучи, стійкі, тверді погляди людини на свою власну поведінку і поведінку інших людей.
Моральна оцінка — це внутрішня міра, якою користується людина у своєму ставленні до власної поведінки і поведінки інших людей, суспільних подій і явищ. Вона обумовлюється досвідом людини, її світоглядом, інформацією про предмет оцінки.
Виховання моральної свідомості нерозривно поєднане із формування у дітей, підлітків і молоді оцінного ставлення до явищ дійсності, яке виявляється в актах поведінки і служить її мотивом.
Обов’язок педагогів — формувати в у дітей тільки такі звички поведінки в колективі, в сім’ї в суспільстві, які відповідають вимогам моралі.
Формування моральної свідомості, почуттів і звичок — це єдиний процес, наслідок якого є створення морально повноцінної, духовно багатої і щасливої людини нового світу.
Принципи виховання
Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах:
цілеспрямованість виховання;
обов’язковий зв’язок виховання з життям;
єдність свідомості та поведінки у вихованні.;
виховання в праці;
комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів;
виховання особистості в колективі;
поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього;
індивідуальний підхід до дитини у вихованні;
принцип системності, послідовності й наступності у вихованні;
єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.
У формуванні моральної свідомості дітей старшого віку особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця — навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших моральних цінностей.
Система моральних цінностей людини.
Завдання педагога — створювати всією системою засобів виховного впливу такі моральні відносини, при яких би дитина переживала задоволення від того, що вона своїми вчинками, своєю поведінкою приносить радість людям, творить добро для них. Це — азбука морального виховання.
Особливість лише тоді починає набувати стійких моральних якостей, коли цьому сприяють і об’єктивні умови, її позиція у колективі, значимість соціальної ролі, яку вона виконує.
Спілкування у діяльності і через спільну діяльність впливає на моральне обличчя дитини, збагачує її моральний досвід, задовольняє потребу у самоствердженні. Мораль формується у родині. Сімейні цінності — моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін.
Моральні стосунки в сім’ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов’язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.
Сімейні цінності — моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін. Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та ін. Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім’я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення учнів до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.
Патріотичні почуття зміцнює морально-патріотичне виховання, покликане виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил. З цією метою у Палаці проводяться:
— Масовий патріотичний захід «Козацькі забави»;
— Обласний фестиваль Різдвяних традицій «Різдвяне диво»;
— Круглий стіл «Незалежність починається з тебе» до Дня Соборності України;
— Розважальна програма «Що в імені моєму»;
— Відеопрезентація до Дня народження Олекси Тихого «Олекса Тихий — символ українського Донбасу»;
— Посиденьки «Свято стрітення»;
— Відеолекторій «З рідним словом міцніє Держава» до Міжнародного дня рідної мови;
— Народне гуляння «Свято Колодія»;
— Музично-розважальна програма «Дитинства яскраві кольори»;
— Поетичний зорепад до Дня національної культури та Шевченківського дня;
— Музично-вітальна програма «За покликом серця!»;
— Брейн-ринг до Всесвітнього дня Землі;
— Спортивний квест до Всесвітнього дня здоров’я;
— Свято краси та молоді «Королева квітів»;
— Акція до Дня довкілля;
— Путівник «Чорнобиль події і наслідки» до Дня Чорнобильської трагедії;
— Тематична година «Мак пам’яті»;
— Зустріч двох поколінь «Одна родина у двох війнах» з воїнами Другої світової війни та АТО до Дня пам’яті та примирення;
— Тематична акція до Дня вишиванки «А над світом українська вишивка цвіте» (естафета відеороликів);
— Інтерактивна подорож країнами Європи «Європа на твоїй долоні»;
— Спортивні змагання «Щаслива родина — багата країна»;
— Туристичний похід «Сімейне дозвілля»;
— Урочиста церемонія до Дня Прапора «Величний символ моєї Держави»;
— Інформаційна подорож «Дорогами війни» до Дня визволення Донбасу;
— Молодіжний форум «Студентство за розквіт України»;
— Година спілкування до Дня української писемності та мови «Шануймо рідне слово!»;
— Естрадно-ігрове видовище для дітей «Гостини Святого Миколая» та ін.
Моральні почуття дитини формуються й розвиваються під впливом фактів і явищ навколишнього середовища, художньої літератури, кіно, телебачення. Завдання педагогів — спрямувати ці впливи на правильний шлях, на спонукання вихованців до вияву найблагородніших переживань громадської честі, справедливості, любові до Вітчизни, до народу, до праці на благо суспільства.
Учителі не можуть не зважати і на той факт, що при умові нормального розвитку школярів у роки їх юності починає виявлятися чисте і благородне почуття любові, яке відбивається на всьому духовному житті людини. Головне у вихованні — добиватися, щоб самі учні прагнули до моральної чистоти.
У розвитку моральності важливе місце належить національній свідомості дитини (і зрілої людини). Виділяються щонайменше три етапи, які накладають на цю свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.
Перший етап (етнічне самоусвідомлення) — першооснова, коріння патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім’ї, з маминої колискової, з бабусиної казки, з участі у народних звичаях та обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості.
Другий етап (національно-політичне самоусвідомлення) — припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації. До найважливіших моментів цього етапу національного виховання належать відновлення історичної пам’яті та формування почуття національної гідності.
Третій етап (громадсько-державне самоусвідомлення) — передбачає формування правильного розуміння понять патріотизму й націоналізму, виховання поваги до національно-культурних цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.
Великі можливості для формування моральної самосвідомості закладені в неписаних законах лицарської честі, що передбачають: виховання любові до батьків, до рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимство, готовність захищати слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі.
Внутрішня моральна свідомість кожного окремого індивідуума ґрунтується на його моральних якостях. Поєднання різних за функціями моральних якостей можна розглядати як своєрідний механізм поєднання моральної свідомості і поведінки особистості. Виділяють п’ять основних груп моральних якостей:
перша група — світоглядна переконаність, цілеспрямованість, обов’язок, відповідальність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, які у сукупності забезпечують громадянську спрямованість.
друга група — моральні якості, які забезпечують досягнення поставлених цілей: ініціативність, енергійність, наполегливість, самостійність, обов’язковість тощо.
третя група — витримка, стриманість, ввічливість, володіння собою. Вони допомагають контролювати і гальмувати негативні прояви у поведінці;
· четверта група — діловитість, навички і звички у поведінці, уміння її організовувати, моральний досвід особистості. Ці якості певною мірою допомагають швидше досягати мети і зосередити в основному увагу на змісті вчинків;
· п’ята група — здатність до самооцінки, самокритичність, вимогливість з себе, справедливе ставлення до інших. Ці якості сприяють самовдосконаленню і створенню позитивної моральної сфери подальшого розвитку особистості.
Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ніцше вважав: «Бути моральним, етичним — означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю». «Мораль — це перевага людини перед природою».
Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити суть свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. За останні роки в Україні проблема морального виховання молоді частіше привертає все більше уваги. Адже вирішення даної проблеми має забезпечити високий розвиток особистості незалежно від того, в якій галузі їй доведеться працювати.
Система моральних цінностей в українців сформувалася здавна, у сім’ї, родині, під впливом національної ментальності, природного демократизму, звичаїв та традицій. На їх основі впродовж віків у нашого народу культивувалися гуманізм і любов до рідної землі, патріотизм і громадянський обов’язок, волелюбність і самовідданість, високе людське сумління, шанобливе ставлення до батьків. Пошук шляхів до цілісного, гармонійного світу та людського буття не може не зачіпати проблем освіти й виховання. Гармонійним підтвердженням зв’язку моралі з традиціями є наступна композиція.
Підготувала
Завідувач відділу організаційно-масової і
методичної роботи
Калашникова Я.В.